DytSadok.info

Як говорити з дітьми про війну

Практика показує, що нерозуміння батьками ролі психолога в дитячому саду призводить до уникнення і відмови від зустрічей з ним.

Хочеться відразу роз’яснити ситуацію:

психолог і психіатр, (з яким часто нас порівнюють) мають суттєві відмінності в роді діяльності.

Психіатр – лікар, що займається відхиленнями (порушеннями) в психічній сфері людини. Він може поставити діагноз, призначити, при необхідності, медикаментозне лікування, дати направлення в спеціалізований садок.

Психолог (дитячий) – педагог, який займається з дітьми, які не мають відхилень у психічній сфері. Він не ставить діагноз, а може зробити умовно-варіативний прогноз на майбутнє. При необхідності може запропонувати пройти консультацію у спеціалістів: психіатра, невролога, логопеда.

Основними функціями практичного психолога в дитячому садку є створення умов, які сприяють охороні фізичного і психічного здоров’я дітей, забезпеченню їхнього емоційного благополуччя, вільного і ефективного розвитку кожної дитини. Це здійснюється за допомогою діагностичної, корекційно-розвиваючої, профілактичної та просвітницької роботи тощо.

Бесіда, спостереження, анкетування – методи, які допомагають психологу краще зрозуміти і спрогнозувати варіанти розвитку дитини, підібрати оптимальні умови для розкриття його інтелектуальних особливостей.

При необхідності, психолог проводить індивідуальні чи групові заняття з дітьми, що мають розвиваючу спрямованість. Всі заняття проходять в ігровому ключі, у роботі використовуються казки, рухливі ігри, психогімнастичні етюди, елементи арт-терапії (творча діяльність). Діти зазвичай з великою охотою відвідують такі заняття.

На жаль, вирішити психологічні проблеми дітей тільки в умовах дитячого садка, на заняттях з психологом неможливо.

Без взаємодії з батьками дитини така робота буде носити поверхневий характер. Тому, в першу чергу, бажання батьків взаємодіяти з психологом, допомогти дитині подолати проблемні моменти, є найважливішим фактором на шляху змін на краще.

Тільки спільна плідна робота дасть позитивний результат.

Як відомо, краще не чекати проблеми, а зробити все, щоб її уникнути.

ЯК ЗРОБИТИ ДОРОГУ ДО ДИТСАДКА
ВЕСЕЛОЮ І ЦІКАВОЮ?

Вранці батьки поспішають на роботу, а дітям зовсім не хочеться нікуди йти… Як же зробити дорогу до дитячого садка веселою і цікавою – і для дітей, і для дорослих?
Якщо у дитини кепський настрій – розкажіть їй казку або вигадану оповідку про подорожі гномиків, про те, як зайчик, хом’ячок, лисенятко ходили до школи через небезпечний ліс або що.
Фантазуйте! Дитина зацікавившись, може продовжити розпочату вами історію. Це не лише розвеселить її, а й допоможе розвиткові
її уяви та мовлення.
Повторюйте вивчені з дитиною віршики, співайте пісеньки або пограйте з нею в «Буріме»: нехай вона скаже два слова, що закінчуються на співзвучний склад, а ви придумайте рядки, в
яких ці слова римуються. Потім навпаки – ви загадуєте, а дитина римує. Скажімо «бджілка» - «квітка»: «Пролетіла бджілка і зраділа квітка».
Можна також вигадувати разом з дітьми загадки. Наприклад,
«Руда, хитра…(не відгадав – продовжуйте далі) живе в лісі за зайцями ганяється».
І нехай спочатку це буде не дуже образно й складно – але ж весело!

Вправи на розслаблення дітей

Війна позначається на дітях інакше, як на дорослих. Перебування в укриттях, вимушений переїзд, втрата звичного середовища, друзів, іграшок — ці та інші фактори можуть викликати тривогу та стрес у дітей. Ви можете допомогти своїй дитині зняти напругу з допомогою простих вправ.

Для початку:

Знайдіть тихе місце подалі від відволікаючих факторів.
Намагайтеся пояснити правила гри зрозумілою й доступною для дітей мовою.
Не обов’язково пробувати зробити всі вправи одразу. Спостерігайте за дитиною, наскільки вона залучена, за можливості спробуйте ще раз.

1. Квітка та свічка

Це проста вправа на розслаблення, що сприяє глибокому диханню.

Уявіть, що у вас в одній руці приємно пахне квітка, а в іншій — запалена свічка.

Повільно зробіть вдих через ніс, й уявіть, що відчуваєте запах квітки.
Повільно видихніть через рот, наче задуваєте свічку.
Повторіть кілька разів.

2. Лимони

Ця вправа допоможе зняти м’язову напругу.

Уявіть, що у вас у руці лимон.

Уявіть, ніби ви підходите до дерева та зриваєте два лимони, по одному в кожну руку.
Сильно здавіть лимони, щоби вичавити сік — вичавлюйте, вичавлюйте, вичавлюйте!
Киньте лимони на підлогу та розслабте руки.
Потім повторюйте, доки соку не набереться на склянку лимонаду.
Після останнього натискання та кидка струсіть руки, щоби розслабитися.

3. Лінивий кіт

Ця вправа допоможе зняти м’язову напругу.

Уявіть, що ви лінивий кіт, який щойно прокинувся після приємного довгого сну.

Широко позіхніть.
Помурчіть як кіт: «мяу-мяу».
Тепер витягніть руки, ноги та спину — і потягніться повільно, як кіт — і розслабтеся.

4. Пір’їнка і статуя

Ця вправа допоможе зняти м’язову напругу.

Уявіть, що ви пір’їнка, що літає в повітрі приблизно десять секунд.

Раптом ви завмираєте й перетворюєтеся на статую. Не рухайтеся!
Потім повільно розслабтеся, знову перетворюючись на пір’їнку, що літає в повітрі.
Повторіть декілька разів. Переконайтеся, що закінчите пір’їнкою в розслабленому стані.

5. М’яч для зняття стресу

Ця вправа знімає м’язову напругу та масажує руки.

Зробіть собі м’ячик для зняття стресу, наприклад, для цього ви можете наповнити повітряні кульки сухим горохом або рисом.

Візьміть м’ячв руку, можете взяти два в обидві руки, стисніть м’яч і розслабте руку.
Поекспериментуйте зі стисканням м’яча. Знайдіть спосіб, який підходить саме вам, змінюйте швидкість стискання, силу та тривалість стискань так, як вам буде подобатися.

6. Черепаха

Ця вправа знімає м’язову напругу.

Уявіть, що ви черепаха, яка йде на повільну, розслаблену прогулянку.

Уявіть, ніби раптово почався дощ.
Щільно згорніться калачик під панциром десь на десять секунд.
Уявіть, що знову вийшло сонце, тому можна вилазити з панциря та продовжити розслаблену прогулянку.
Повторіть кілька разів. Переконайтеся, що завершуєте вправу прогулянкою, щоби ваше тіло розслабилося.

Джерело:https://www.savethechildren.org

Сім порад для батьків, як підтримати дитину під час війни

Війна зумовлює сильний стрес, розчарування, страх. Як дорослим впоратися з такими емоціями, а відтак допомогти дитині? Радимо скористатися порадами від ізраїльських колег.

Слухайте.

Одні діти хочуть говорити про стресогенну ситуацію, другі - ні. Обидві реакції — нормальні й природні. Якщо дитина хоче поговорити, дайте їй змогу в комфортних умовах поділитися думками й поставити запитання. Уважно вислухайте дитину, при цьому зверніть увагу на мову її тіла, емоції та спонукайте її до спокійної розмови.

Якщо дитина не хоче наразі спілкуватися, не змушуйте її говорити. Продовжуйте спостерігати за дитиною й наголосіть, що готові її вислухати, коли вона захоче виговоритися.

Не уникайте складних розмов.

Дорослі хочуть захистити дитину від тривожних переживань. А тому намагаються уникати складних розмов, які, на їхню думку, можуть зумовити в дитини негативні емоції. Утім, дитину засмучує власне стресогенна ситуація, а не розмови про неї.

Запропонуйте дитині поговорити й поставте їй відкриті запитання: «Що б ти хотів(-ла) знати?» або «Що ти відчуваєш?». Нехай інтереси та думки дитини визначають тему розмови. Якщо не можете відповісти на те чи те запитання, зізнайтеся у цьому дитині. Авідтак скористайтеся нагодою побути «учнем» і разом із дитиною дослідіть питання, яке її цікавить. Переконайтеся, що не надаєте зайву інформацію, не вживаєте незрозумілі дитині слова.

Контролюйте контент, який споживає дитина.

Наразі по телебаченню та в соціальних мережах детально висвітлюють воєнні події, які відбуваються в країні. Цей контент часто містить фото та відеоматеріали, які не призначені для дітей. Намагайтеся стежити, якої якості та в яких обсягах інформацію отримує дитина, і будьте готові інтерпретувати та пояснити те, що вона не зрозуміла

Будьте готові до будь-яких запитань та реакцій дитини.

Будьте готові до того, що дитина ставитиме запитання про війну. Відповідаючи, стежте за тоном голосу, зберігайте спокій і будьте чесними з дитиною. Поясніть дитині, зважаючи на її вік, що наразі відбувається в країні, і що ви та інші люди робите для того, щоб захистити її та вашу сім’ю. Адекватно реагуйте на відповіді та додаткові запитання дитини.

Діти по-різному реагують на стресогенні події. Це залежить від віку та характеру дитини, та того, чи мала вона травмівний досвід уминулому. Немає правильної чи неправильної емоційної реакції на страх чи тривогу. Тож будьте готові до того, що у дитини може змінитися настрій, поведінка, щоденні звички, зокрема апетит ірежим сну. Адекватно й співчутливо реагуйте на такі зміни. Однак зауважте, що вони нормальні, якщо тривають протягом короткого періоду часу. Якщо дитина постійно відчуває стрес, погано почувається й не може нормально жити, зверніться по допомогу до практичного психолога.

Потурбуйтеся про себе.

Ніхтоне застрахований від емоцій, викликаних труднощами. Визначте свої реакції і почуття та приділіть їм увагу. Пам’ятайте, що ви— надійний ресурс для вашої дитини, а тому найліпший спосіб допомогти їй- подбати про свій стан та психічне здоров’я.

Поділіться з дитиною техніками, які допомагають вам долати стрес, позбуватися негативних емоцій, тілесних затисків. Якщо відчуваєте, що вас переповнюють емоції і вам складно з ними впоратися, зверніться по допомогу до фахівця— практичного психолога, психотерапевта.

Підтримуйте рідних і приймайте підтримку.

Сім’я — найліпше джерело підтримки у складних ситуаціях, зокрема і під час війни. Тож покладайтеся на своїх батьків, братів і сестер і самі допомагайте їм. Війна та труднощі, які вона зумовлює, — можливість для сім’ї не лише продемонструвати свою стійкість, а й зміцнити родинні зв’язки

Вірте у краще.

Зберігайте оптимістичний настрій і дивіться в майбутнє. Люди, сподіваються на краще й позитивно мислять, розвивають стійкість і підвищують свої шанси впоратися з негараздами й при цьому зберегти свій добробут та психічне здоров’я

Підготовлено за матеріалами НАТАЛ,Ізраїльського центру травм істійкості

Дитина йде в дитячий садок:

до чого мають бути готові батьки

Дітям будь-якого віку складно починати відвідувати дитячий садок. Кожна дитина проходить період адаптації до дитячого садка. У цей час звичне життя дитини кардинально змінюється: з’являється чіткий режим дня, виникає необхідність взаємодіяти з незнайомими дорослими й однолітками, зменшується кількість персональної уваги.

Адаптація— пристосування чи призвичаєння організму до нової обстановки. Для дитини дитячий садок — невідомий простір,

із новим оточенням та взаєминами. Щоб адаптуватися, дитина витрачає багато психічної енергії, напружує, а то і перенапружує, психічні та фізичні сили свого організму.

У період адаптації майже всі мами й тати вважають, що їхня дитина не зможе пристосуватися до дитячого садка, а решта дітей у групі нібито поводиться і почувається ліпше. Утім, це хибна думка. Адаптація зазвичай протікає складно у всіх дітей і зумовлює багато негативних змін у дитячому організмі. Виділимо найпоширеніші зміни, які відбуваються з дитиною у період адаптації і до яких мають бути готові батьки.

Сильні негативні емоції.

У перші дні в дитячому садку майже кожна дитина виражає сильні негативні емоції: рюмсає, плаче за компанію, час від часу заходиться гіркими сльозами. Яскраві, зокрема, і прояви страху дитини: вона боїться невідомої обстановки, зустрічі з незнайомими дітьми

та дорослими, а головне того, що мама/тато забуде про неї і не повернеться увечері, щоб забрати її додому. Через стрес дитина нестримно проявляє свій гнів: виривається, не дає себе роздягнути чи навіть б’ється. У період адаптації дитина стає настільки вразливою , що може агресивно реагувати буквально на все. Нерідко трапляється і навпаки: дитина демонструє депресивні реакції і стає загальмованою, байдужою, наче взагалі не відчуває емоцій.

У перші дні в дитячому садку дитина майже не відчуває позитивних емоцій. Вона засмучена через те, що розлучилася з мамою/ татом і звичним середовищем. Якщо дитина й усміхається, то так вона переважно реагує на новизну чи яскравий стимул — незвичайну іграшку, яку «оживив» дорослий, веселу гру тощо. Батькам варто запастися терпінням. Коли адаптаційний період завершиться, негативні емоції обов’язково замінять позитивні. Деякі діти ще довго плакатимуть, коли розлучатимуться з батьками вранці, однак це не свідчить про те, що адаптація відбувається погано. Якщо дитина заспокоюється незабаром після того, як мама/тато йде, то все гаразд.

Слабка взаємодія з однолітками та вихователем

У перші дні в дитячому садку в дитини знижується активність. Навіть товариські й оптимістичні діти стають напруженими, замкнутими, неспокійними, відлюдькуватими. Батьки мають пам'ятати, що діти віком два — три роки грають не разом, а поруч одне з одним. У них ще не розвинена сюжетна гра, у яку включалося б декілька дітей. Тому мамам і татам не варто засмучуватися, якщо їхня дитина не взаємодіє з однолітками.

Якщо дитина дедалі охочіше взаємодіє з вихователем, відгукується на його прохання, дотримується режимних моментів — це свідчить про те, що адаптація відбувається успішно.

Знижена пізнавальна активність

Спершу дитина має знижену пізнавальну активність або взагалі не проявляє її. Іноді дитина не цікавиться навіть іграшками, не наважується гратися. Багатьом дітям, щоб зорієнтуватися в обстановці довкола, треба посидіти збоку й поспостерігати.

Якщо адаптація відбувається успішно, дитина поступово починає освоювати простір групи, частіше й сміливіше гратися іграшками, ставити вихователеві пізнавальні запитання.

Тимчасова втрата навичок

На початку адаптації до дитячого садка дитина може на деякий час «втратити» навички самообслуговування — розучитися користуватися ложкою, носовою хустинкою, горщиком тощо.

Якщо адаптація успішна, дитина не тільки «пригадує» забуте, а й демонструє нові вміння і навички, яких вона навчилася в дитячому садку.

Збіднення словникового запасу

У деяких дітей біднішає словниковий запас, у ньому з’являються спрощені слова та речення. Утім, батькам не варто через це хвилюватися! Мовлення відновиться і збагатиться, коли адаптація завершиться.

Зміна рухової активності

Деякі діти стають тихими й загальмованими, а деякі, навпаки, — галасливими і надміру активними. Це залежить від темпераменту дитини. Також змінюється домашня активність. Якщо адаптація відбувається успішно, відновлюється нормальна активність вдома, а потім у дитячому садку.

Неспокійний сон

Якщо батьки залишають дитину в дитячому садку на денний сон, вони мають бути готові до того, що в перші дні вона погано засинатиме. Деякі діти під час денного сну в дитячому садку можуть схоплюватися або раптово прокидатися і плакати. Вдома дитина також може неспокійно спати вдень. Коли адаптація завершиться, сон і вдома, і в дитячому садку нормалізується.

Втрата апетиту

Перший час у дитини може бути поганий апетит. Це пов’язано з тим, що їжа в дитячому садку має незвичний вигляд і смак, а також зі стресовими реакціями — дитина не хоче їсти. Якщо в дитини відновлюється апетит — це хороший знак. Навіть якщо дитина з'їдає не все, що лежить на тарілці, це все одно свідчить про те, що вона звикає до нової їжі.

Часті хвороби

Стрес знижує імунітет дитини і вона може захворіти щойно прийде до дитячого садка. Здебільшого причина постійних застуд і ГРВІ дитини не медична, а психологічна. Так, один із механізмів психологічного захисту має назву — втеча у хворобу.

Батькам не варто думати, що дитина занедужує навмисно, бо хоче залишитися вдома. Дитина прагне цього неусвідомлено і її організм підпорядковується цій прихованій тенденції: стає слабким, легко підпадає під будь-який негативний вплив, відмовляється протистояти застуді. Звісно, потрібно зміцнювати організм дитини. Утім, будь-які загартувальні процедури доцільні лише тоді, коли дитина здорова, спокійна і впевнена. Тож насамперед батьки мають спрямувати свої зусилля на те, щоб відновити душевну гармонію дитини. Коли вона досягне емоційної рівноваги, вдасться подолати і її хворобливість.

Звісно, чимало мам і тат сподівається, що негативні реакції дитини зникнуть у перші дні. А тому батьки засмучуються або навіть зляться, коли цього не відбувається. Зазвичай адаптація триває три — чотири тижні, однак трапляється, що вона розтягується на три — чотири місяці. Адже дитині потрібен час, щоб призвичаїтися до життя в дитячому садку.

Адаптація: як батьки можуть допомогти малюкам

ДОПОМОГА ДИТИНІ

Позитивно відгукуйтесь про вихователів і дитячий садок, навіть якщо вам щось не сподобалось. Дитина легше адаптується, якщо ви демонструватимете доброзичливе ставлення до вихователя. Розмовляйте про дитячий садок не лише з малюком. Розкажіть комусь у його присутності, у який хороший садок тепер ходить малюк і які хороші вихователі там працюють.

Не змінюйте режим дня малюка у вихідні. Можете дозволити йому поспати трохи довше, але стільки, щоб істотно не зсувати розпорядок дня. Якщо дитина хоче відіспатися у вихідні, це значить, що ви неправильно організували режим дня і, можливо, малюк лягає спати надто пізно.

Не перенавантажуйте малюка. Наразі у його житті відбувається багато змін, тож зайве напруження нервової системи малюку ні до чого.

Створіть вдома атмосферу спокою та турботи. Частіше обіймайте малюка, гладьте його по голівці, говоріть ніжні слова. Частіше хваліть малюка за успіхи та хорошу поведінку. Адже зараз він як ніколи потребує вашої підтримки!

Поблажливо ставтеся до капризів. Малюк вередує, бо його нервова система перевантажена. Щоб заспокоїти малюка, обійміть його і переключіть його увагу на іншу діяльність, приміром гру.

Дайте дитині в дитячий садок невелику іграшку. Заздалегідь узгодьте це з вихователем. Коли вас немає поряд, малюк почуватиметься спокійніше, якщо поруч буде щось рідне та знайоме — частинка дому.

Вигадайте й інсценізуйте казку. Вона може бути, приміром, про те, як маленьке мишеня вперше пішло до дитячого садка. Розкажіть, що мишенятку спочатку було незатишно й трохи лячно в дитячому садку, але згодом воно потоваришувало з іншими звірятами та вихователями. Інсценізуйте казку за допомогою іграшок. Зверніть увагу на те, що ключовий момент казки та інсценізації — повернення мами/тата за мишенятком. Тому в жодному разі не переривайте розповідь до цього моменту. Пам’ятайте, основна мета казки — допомогти малюку зрозуміти, що ви обов'язково за ним повернеться.

Чи готова дитина до дитячого садка: чекліст для батьків

Можете сміливо віддавати дитину в дитячий садок, якщо вонахоче спілкуватися. Зазвичай таке прагнення виникає у дітей віком три — п’ять років. Утім, певною мірою воно залежить від характеру — у одних дітей бажання спілкуватися виникає раніше, у других — пізніше. При цьому дитина може поглядати на вас, шукати підтримки та схвалення, щоб переконатися, що це безпечно.

Проявляє допитливість, цікавиться новим. Це не означає, що дитина має кидатися у вир новин: вона може спостерігати здалеку, відходити й повертатися, поступово знайомитися, але не уникати чогось нового уміє самостійно гратися і щось робити. Якщо ви можете спокійно займатися своїми справами замість того, щоб постійно розважати дитину, то й у дитячому садку в неї не буде проблем.

Самостійно їсть, одягається, ходить у туалет. Необов’язково, щоб дитина виконувала усе досконало — у дитячому садку вона продовжить опановувати нові вміння

Спокійний ранок, або Як зробити день дитини в дитячому садку позитивним

Пам’ятайте про головне правило: спокійні батьки — спокійний малюк. Він «зчитує» вашу невпевненість і ще більше засмучується. А тому намагайтеся контролювати свої емоції і демонструвати рішучість та доброзичливість

Проявляйте доброзичливу наполегливість, коли будите, вдягаєте й роздягаєте малюка. Розмовляйте з ним не надто гучним, але упевненим тоном, озвучуйте все, що робите. Іноді допомогти малюку прокинутися й зібратися може іграшка, яку він бере із собою в дитячий садок. Якщо малюк побачить, що зайчик дуже хоче в дитячий садок, то й сам перейме впевненість і хороший настрій

Домовтеся з рідними про те, щоб у дитячий садок дитину відводив той член сім’ї, із ким їй легше розлучатися. Вихователі давно помітили, що з одним із батьків дитина розлучається порівняно спокійно, а другого довго не відпускає від себе й переживає після того, як він піде

Обов’язково скажіть дитині, що ви повернетесь за нею, і уточніть, коли саме — після прогулянки, після обіду чи після того, як вона поспить і поїсть. Малюку легше, коли він знає, що мама/тато прийде після якоїсь події, аніж чекати з хвилини на хвилину. Не затримуйтесь, виконуйте свої обіцянки

Придумайте ритуал прощання, наприклад, цілувати дитину в щічку, махати рукою, казати «Бувай!».Коли попрощаєтесь, одразу ідіть: крокуйте упевнено й не обертайтесь. Що довше ви переминатиметесь з ноги на ногу, то сильніше переживатиме малюк.

Використана література:

Кесьян Т. Дитина йде в дитячий садок: до чого мають бути готові батьки//Практичний психолог: дитячий садок. - №5. – 2021. – С. 4-10.

«Магічні слова» батьків для спілкування з дитиною

Я тебе люблю.Дитина має вірити в те, що люблять її саму, а не «за щось». Ніколи не пов'язуйте свою любов до дитини з певними умовами або з тим, що дитина робить: «Спочатку прибери в кімнаті, а потім я обійму тебе.», «Ти менеобманув,тепер я тебе не люблю!» тощо. Дитині буде більш зрозуміло, якщо ви запевните її в своїй любові, а потім вкажете на проступок: «Я дуже тебе люблю, але мене дуже засмучує, що ти ображаєш братика».

Я радий(-а), що ти в мене є.Дитина дошкільного віку вірить, що може впливати на навколишній світ. Саме тому вона часто вважає себе відповідальною за те, що відбувається навколо, наприклад, за родинні негаразди, непорозуміння, сварки тощо. За таких умов їй потрібно ще більше впевненості в тому, що ви щасливі тому, що вона у вас є. У жодному разі не висловлюйтеся на кшталт: «Це все через тебе!», «Якби ж тебе не було взагалі...». Адже навіть якщо ви одразу попросите вибачення за ці слова, і дитина вам щиро пробачить, вони все одно назавжди залишать відбиток в її серці.

Я тебе розумію.Для дитини велике горе, коли вона загубила улюблену іграшку чи посварилася з другом. У такому разі ваш син чи донька потребує співчуття і втіхи. «Підбадьорювання» типу: «Це ж усього лише іграшка (дрібничка)!» або «Навіщо тобі той ображайко?!», дитина не розуміє.

Ти все зможеш.Дітям завжди потрібні заохочення і схвалення. Вислови

«Добре зробив!», «Я впевнений, ти впораєшся!», «Ми тобою пишаємося!» тощо надихають дитину. Натомість ярлики на кшталт: «плакса», «тюхтій», «невдаха» або «Не вмієш за себе постояти!» — підґрунтя для комплексів. Також поширеною помилкою надто турботливих батьків є допомога і захист своєї дитини під час будь-яких негараздів. Навіть запевняючи дитину в тому, що вона доросла і самостійна, такі батьки замість неї «розбираються» з її кривдниками, часто не шукаючи причин конфлікту; контролюють взаємини з її друзями, а також успіхи у навчанні. Однак, щоб уміти пристосуватися до життя, дитина має вчитися самостійно розв'язувати свої проблеми. Тому завдання батьків — пояснити, направити, порадити, як знайти вихід з тієї чи тієї ситуації, але не робити це замість дитини. Ви надасте дитині моральну опору, якщо зміните фразу «Ліпше я це зроблю!» на «Спробуй іще раз, я впевнений, що у тебе все вийде».

Я тобі довіряю.Дитина з великим запалом прагне виправдати наданий їй кредит довіри. Не зважайте, якщо у неї не все виходить, ліпше похваліть за спробу зробити щось правильно. Наступного разу ваш син чи донька уникатиме

попередніх помилок. Якщо ж дитина постійно чує вислови на зразок: «На тебе не можна покластися...», «Із тобою ніколи не знаєш...», — не дивуйтеся, якщо вона замкнеться в собі або робитиме все навпаки, бо ж від неї все одно нічого іншого не очікують. Дитина, якій щиро та розумно довіряють у сім'ї, не виросте жорстокою чи грубою, а також не переступатиме визначених суспільством меж.

Ми завжди з тобою.Упевненість дитини в тому, що батьки їй завжди прийдуть на допомогу, дасть змогу багато що подолати.

Шановні батьки! Дитина виростає щасливою і впевненою в собі, коли відчуває вашу підтримку. Адже їй важливо постійно отримуватипозитивні «послання» від близьких дорослих.

Не забувайте поєднувати «магічні слова» з відповідними вчинками, і ваша дитина буде щасливою!

Не забувайте поєднувати «магічні слова» з відповідними вчинками, і ваша дитина буде щасливою!

Розвиток дитини - вклад в майбутнє!

Як говорити з дітьми про війну: поради психологів

Кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.

ЮНІСЕФ

Війна приносить в життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.

Пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.

1. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини та подбайте, щоб вона не травмувала дитину.

Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту.

Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків” тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоб закінчити війну.

2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотність вашої дитини в умовах війни.

Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини, звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива - виправити це. Можна почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини - вона мислить, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену

інформацію у різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче.

3. Обмежте потік новин.

Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу і страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість обговорити, що відбувається в країні та у вашій громаді зокрема з використанням вищезазначених порад. Також подумайте, як і що ви говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтеся, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки разом.

4. Зосередьте увагу на допомозі.

Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному. Розкажіть, до прикладу, про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дошкільня або дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або написавши вірш - підтримайте її у цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до роботи у гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це зробити, і пам'ятайте, що безпека вашого підлітка - понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення перемоги, надає відчуття єдності та приносить стишення і психологічний комфорт.

5. Слідкуйте за станом дитини.

Оскільки війна триває і новини про воєнні події оточують нас звідусіль, триваючи нон-стоп, важко зосередитися на чомусь іншому. Водночас ви - батьки, найбільш значимі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй вкрай важливо, щоб ви цікавилися й новинами із її життя. Продовжуйте спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти почуваєшся?», «Що в тебе нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?«, «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?».

6. Подбайте про себе.

Обмежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це можливо. Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні або робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо ви справляєтеся з ситуацією - це допомагає і дітям.